Привітання з Днем Вчителя!

ВІТАЮ З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, УКРАЇНО!

Усіх громадян України, усіх українців за кордонами нашої Батьківщини вітаю з найголовнішим святом нашої землі – Днем Незалежності.

 Ми – нащадки славного народу, що впродовж сотень літ мріяв про свою державу, боровся із загарбниками і щоденно, ціною своїх життів, наближав цей світлий день. День Незалежності – це свято із присмаком солоних сліз на губах, це щирий жаль за тими молодими життями, що могли стільки зробити доброго і світлого для своєї землі, народити і виховати своїх дітей… Але на вівтар СВОБОДИ і НЕЗАЛЕЖНОСТІ вони поклали те найдорожче, що має людина – своє життя. Не марною була їх жертва і їх боротьба. Маємо свою державу, визнану усіма державами світу. Маємо у своєму володінні багату природними і людськими ресурсами землю. Але на десь на дорогах борні розгубили ми здатність бути щасливими і жити в гармонії з собою, з іншими людьми і з Богом. Будуємо храми – але жити за Божими законами виявляється важче, ніж говорити. Маємо свободу вибору – але ті, кого ми вибрали, не чують нас і не працюють на  благо Громади. Маємо мир – але постійно шукаємо ворога у сусідові чи братові  і погрузли у судилищах. Яке ж воно Щастя і чому воно знову десь сховалось за горизонтом, як вечірнє сонце ?

Відродити гармонію у душах і суспільстві, стати господарем кожній громаді у кожному селі, містечку чи великому мегаполісі, виховувати своїх дітей добрими, світлими, грамотними, бути здоровими і щасливими я бажаю усім нам. Наша доля, наше життя, наша держава у наших руках.

З святом, дорогі співвітчизники! 

  З нами Бог і Україна!

                                                     

                                                           Ірина Квасниця

                Президент Західно – Української Асоціації

                                                     «Спадщина України»

24 серпня 2011 року

"Нова стратегія внутрішньої політики України - роздуми про майбутнє"

             Ірина Квасниця
 Президент Асоціації «Спадщина України»

         

Україна - держава – факт, який відбувся. І нам, громадянам України, незалежно від віросповідування, етнічного походження чи атеїстичних уподобань, треба налаштуватися на працю: працю над своєю освітою, працею для хліба насущного, працею для процвітання власної держави. Як тільки заходить розмова про працю – в частини населення це викликає агресію і алергію на слово «Творити». Бо творити завжди важче, ніж боротися. Можна світ і своє місце в ньому сприймати, як боротьбу. А у мирний час як бути? Аналізуючи сучасну політичну ситуацію в Україні і виправдовуючи бездіяльність, чи відвертий державний саботаж, відповім: знайти внутрішнього ворога (політичного опонента), і визначити хто винен із сусідів, тобто знайти зовнішнього ворога, і виправдати нашу нездатність навести порядок у власному домі. Це щодо боротьби…

         Але звідки народжується неприязнь, нерозуміння, невміння слухати один одного і найголовніше, немає бажання почути один одного? Одні пропонують вилучити із шкільних програм вивчення російської мови, бо вона нагадує про імперське минуле, інші пропонують писати підручники з історії України разом із сусідами: поляками, росіянами, турками, бо 600 років у нас спільної історичного співжиття. Але панове, то були не найкращі роки життя українського народу: без своєї української держави; 870 актів: заборони на друкування книжок, періодичної літератури українською мовою, 100 років заборони на початкову українську школу і т.д., а тисячі українців проданих на невольничих ринках у ХІІІ-ХУІІІ ст.? Хіба не з тих далеких часів у свідомість колонізованого українця вбито стереотип : «Українською мовою розмовляє тільки село»…чи «Тільки селюхи дотримуються традиції..» Психологію меншовартості нав’язували віками, тому маємо складну соціальну ситуацію в державі, але це є тема іншої статті. Ясно й інше, що створюючи спільні підручники, іноземні вчені будуть лити воду на свій млин, а ми знову вчитимемо дітей на  напівправді, але «правда в кожного своя», а в «нашій хаті, наша правда..».

 Настав час написати виважені, толерантні підручники, із поданням історичних подій і історичних постатей України.

Настав час впровадити у життя положення Конституції України ст.10  «Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя по всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування»

         Шановні опоненти! Не треба нічого вигадувати, а просто виконувати ті норми головного Закону України, які затверджені Верховною Радою. Підзаконні акти мають відповідати Конституції, а всі громадяни України, незалежно від соціального статусу і посади виконувати ці закони. А щодо російської мови, то впевнена, настав час поговорити відверто про статус рідної мови. Адже у кожного вона своя, бо на території України, за переписом населення 1989 року, проживає 136 національних меншин із титульною українською нацією /http://www.spadshina.com/. «Рідна мова»  і «державна мова» – це різні змістові ідеологеми, які потребують окремого роз’яснення, і ми поговоримо з вами на цю тему. Пропоную спеціалістам долучитися до цього дослідження і висвітлення на сторінках преси. Немає антагонізму, є нерозуміння і незнання.

         Настав час створити державну ідеологію, бо держава без ідеології – це країна третього світу, яка не навчилася себе поважати, не виховала повагу до Себе своїх громадян і, відповідно, ніколи не дочекається поваги від сусідів і партнерів.

Я пропоную: Нова політична доктрина внутрішньої політики України повинна називатися Доктриною консолідації .

Коротко, тезами, розглянемо історію створення філософсько-концептуальних аспектів державної ідеології України:

·        Українська національна ідея виходить із автохтонності української нації, вона охоплює різні сторони суспільного буття: державність, суверенітет, соборність. Реалізація національної ідеї постає як національний ідеал.

·        Духовною першоосновою національної ідеї повинна стати ідея інтеграції культурно-національних і загальнолюдських цінностей, так званий діалог культур, взаємодія менталітету окремих корінних народів та етносів, що живуть в Україні  ( при умові збереження  їх національної своєрідності і неповторності; гармонійного розвитку кожної особистості , дотримання свобод та релігійної толерантності).

·        Діалектика розвитку національної самосвідомості проходить декілька етапів:

перший – самоствердження через протиставлення себе іншим націям  (це відбувалося, коли українці жили у складі інших держав, як національні меншини, колонізований народ) ;

другий – усвідомлення народом необхідності розвитку рівноправних (інтеграційних) стосунків з усіма корінними народами та національними меншинами (маємо незалежну державу, є титульною нацією і нікому нічого доводити не потрібно).

Доктрина консолідації, повинна забезпечити :

1.     Реалізацію потенцій  менталітету народів України, що поверне втрачену честь та гідність самоцінності особистості;

2.     Умови для задоволення матеріальних, соціальних і духовних потреб;

3.     Соціальну ситуацію вільного розвитку кожної конкретної особистості, соціальної групи, національних меншин;

4.     Права громадянина, що сприяють консолідації народів України через зростання самоповаги особистості, утвердження поліетнічності культур, їх неантагоністичне суперництво, бо світова історія, її розвиток – феномен розмаїтої суперечності і множинного взаємозбагачення культур;

5.     Інтеграцію культурно-національних цінностей окремих осіб, соціальних груп, етносів і перетворення їх у відкриту систему, де розвиток свого призводить до вивчення взаємозбагачення цінностями інших культур, що розвиваються в єдиному соціально-економічному і державному просторі.

·        Напрямки реалізації Доктрини консолідації  :

1.     Культурно-духовний (утвердження у масовій свідомості думки про безумовну реальність і перспективність побудови «Нової України» як єдино можливої форми задоволення життєвих потреб кожного та інтеграції її в європейську та світову спільноту).

2.     Громадсько-політичний (встановлення повнокровного політичного життя, включаючи опозицію; суспільна угода про громадянський мир та злагоду; трансформації установок ненависті та руйнації на любов і творення; перехід від психології «лукавого раба» й безсловесного виконавця, особливо у сфері освітньо-виховних інститутів, до людини вільної, мислячої, творчої, відповідальної за свою працю та наслідки своїх дій).

3.     Соціально-комунікативний (самопізнання своєї сутності, самооцінка своїх можливостей, самовизначення себе в соціумі, само актуалізація на індивідуальному та груповому рівнях).

4.     Навчально-пізнавальний (гуманізація процесу освіти в навчально-виховних закладах: дошкільні заклади, середня школа, спеціальна професійна школа, вища школа; формування самосвідомості громадянина Нової України на ґрунті історичного культурного буття, культурних та морально-етичних цінностей, прагматичного раціоналізму і патріотизму, активної участі в розбудові своєї держави через самоствердження і самореалізацію кожної конкретної особистості, групи в соціумі).

5.     Фізично-продуктивний (створення нових робочих місць, реалізація науково - обґрунтованих програм, що сприяють навчанню, залученню та перерозподілу трудових ресурсів в межах держави , модернізація старих та створення нових галузей господарства , виходячи із потреб міжнародного розподілу праці і місця в ньому України та визначення приоритетних галузей економіки держави).

Обрати базовим приоритетним напрямком Розвиток національної освіти і виділяти  не менше 20% валового доходу держави впродовж найближчих 20 років, за прикладом Японії, і перетворити Україну на потужну освічену державу, державу новітніх технологій, математичних, природничих і гуманітарних знань.

Україна майбутнього – це потужна громадянська демократична держава, сильна самоврядуванням, просвітництвом, економікою та свідомими індивідуумами, що виробили консенсус спільного життя .

З Новим Роком та Різдвом Христовим!

Дорогі краяни!
Від щирого серця вітаю Вас з Новим роком та Різдвом Христовим!

Постукав у віконце Новий рік,
Дихнув на шибку інеєм сріблястим,
Хай буде у вас, друзі, довгий вік,
Наповнений любов'ю, миром, щастям!

Хай ваші мрії збудуться в цей день,
Достатком і добром наповнюється хата.
Я зичу вам і сміху, і пісень,
Здоров'я вашим дітям, мамам, татам.

З повагою
Ірина Квасниця

На сторінках сайту Асоціації «Спадщина України» ми представляємо культурологічну просвітницьку та навчальну програми для дітей і молоді «Народознавство України : Народи Великої України». Саме на базі освітніх дошкільних, шкільних та вищих навчальних закладів, необхідно створити нову методологічну і національну ідеологію взаємної поваги і толерантності різних етносів, що належать до різних релігійних та конфесійних громад, але які народилися і живуть в Україні і нарівні з титульним українським етносом  є складовими Великої української нації .

          Україна майбутнього – це потужна громадянська демократична держава, сильна самоврядуванням, просвітництвом, економікою та свідомими індивідуумами, що виробили консенсус спільного життя .          

В України є майбутнє – це насамперед усвідомлення нової людської спільноти – української політичної нації, яка стане для всього світу зразком єдності, стабільності і процвітання.

Грамотна молодь , досконале суспільство , багата держава – реалізація цієї ідеї варта зусиль , праці і життя. Тому читачам сайту ми надаємо інформацію про традиції та звичаї українців і народів України, історію заселення та розвитку території України. В розділі Персоналії ми приділяємо увагу тим особистостям, які проживаючи чи навчаючись в Україні, незалежно від їх етнічної  приналежності, зробили значний вклад в науку, освіту і культуру не тільки українського народу, але й вплинули на розвиток європейської цивілізації. Актуальні інтерв’ю і Публікації дадуть змогу ознайомитися із громадською думкою щодо проблем освітнього середовища в Україні. Розділ Навчально-методичний матеріал ознайомить з новими психолого-педагогічними технологіями навчально-виховного процесу в освітніх закладах України, розробленими фахівцями ЗУА «Спадщина України» під керівництвом  Ірини Квасниці. А на Блозі ви матимете змогу особистого спілкування з автором представленої новітньої технології - Квасницею Іриною Юліянівною.

 Вчені створили теорії – ми навчальні дидактичні програми національного виховання української політичної нації – майбутньої генерації великого українського народу.